Основні види академічної відповідальності.

Основні види академічної відповідальності встановлені Законом України «Про освіту». Відповідно до частини 5 статті 42, до основних видів академічної відповідальності Співробітників належать:

– відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання;

– позбавлення присудженого наукового ступеня чи присвоєного вченого звання;

– відмова в присудженні або позбавлення присудженого педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;

– позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.

Основні види академічної доброчесності здобувачів вищої освіти.

До основних видів академічної відповідальності ЗВО належать:

–          повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);

–          повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми;

–          відрахування із закладу освіти;

–          позбавлення академічної стипендії;

–          позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати за навчання;

–          призначення додаткових контрольних заходів (додаткові індивідуальні завдання, додаткові контрольні роботи, тести тощо);

–          усне чи письмове повідомлення юридичної або фізичної особи, яка здійснює оплату за навчання, про факт порушення.

Види академічної відповідальності для ЗВО.

Завідувачі кафедр, директори інститутів можуть призначати такі види академічної відповідальності для здобувачів вищої освіти, які порушили академічну доброчесність:

–          повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми;

–          повторне виконання кваліфікаційної роботи;

–          проведення додаткової перевірки інших робіт, автором яких є порушник.

Чи має якісь права особа, яка звинувачується в порушенні академічної доброчесності?

Кожна особа, стосовно якої розглядається питання про порушення нею академічної доброчесності, має такі права:

–          ознайомимось з матеріалами перевірки щодо встановлення факту порушення академічної доброчесності та подати до них пояснення чи зауваження;

–          особисто надавати усні та письмові пояснення або відмовитись від них, брати участь у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності;

–          знати про дату, місце і час та бути присутньою під час розгляду питання про встановлення факту порушення нею академічної доброчесності та притягнення її до передбаченої Положенням відповідальності;

–          оскаржити рішення про притягнення до академічної відповідальності до Апеляційної комісії Академії з питань академічної доброчесності у триденний термін після оголошення рішення комісії.

Які наукові/навчальні роботи підлягають перевірці?

Перевірці на наявність ознак академічного плагіату підлягають:

–          навчальні (курсові роботи, реферати тощо) та кваліфікаційні роботи слухачів КПК і здобувачів вищої освіти першого та другого освітніх рівнів, які на етапі подання до захисту перевіряються безпосередньо керівником навчальної/кваліфікаційної роботи або відповідальними на кафедрі, що призначаються у встановленому порядку;

–          науково-методичні праці (підручники, навчальні посібники, конспекти лекцій, методичні вказівки), монографії та інші роботи, що вимагають рекомендації Вченої ради Академії до видання, і на етапі рецензування перевіряються відповідальними на кожній кафедрі (призначаються у встановленому порядку);

–          рукописи статей, тези доповідей, які надходять до редакцій наукових журналів або оргкомітетів заходів наукового і науково-методичного спрямування (конференцій, семінарів), організацію перевірки яких здійснюють головні редактори/відповідальні секретарі наукових журналів та керівники структурних підрозділів, які організовують відповідні заходи;

–          дисертаційні роботи і автореферати, організацію перевірки яких здійснюють наукові керівники (консультанти).

Як проводиться перевірка робі на академічну доброчесність?

Перевірка навчальних, кваліфікаційних робіт, науково-методичних праць, рукописів статей, тез доповідей, дисертаційних робіт й авторефератів проводиться за допомогою декількох програмно-технічних засобів за вибором кафедри, редакційної колегії, спеціалізованої ради з визначенням унікальності/оригінальності роботи.